Слобожанська вишивка
Сучасні Харківська, Сумська, Луганська та шматочок Донецької областей ще кілька століть тому мали загальну назву – Слобідська Україна або Слобожанщина. Ці території, заселені плем’ям сіверян за часів Київської Русі, отримали свою назву в XVII столітті, коли сюди прийшли вільні козаки й почали будувати власні помешкання – слободи. Звичайно, Росія зробила все можливе задля відсунення кордонів Слобожанщини максимально на захід (частини сучасних Воронезької, Білгородської та Курської областей – це теж території, які колись перебували у Слобідській Україні), та проте нашому східному «братові» не вдалося витворити елементи народної культури цього етнографічного регіону. Відчутний вплив Гетьманщини на заході та козацького Запоріжжя на півдні не тільки допоміг Слобожанщині, а й стимулював розвиток самобутніх особливостей в культурі останньої.Свастика як орнамент
Основою будь-якого вбрання була (та й залишається) сорочка. На свята одягали яскраву додільну сорочку з орнаментом, а в повсякденному житті не цуралися «підтачених» (якісне полотно зверху і грубий низ) сорочок. Спочатку вишивали лише білим по білому (символ зв’язку з предками, білий – колір жалоби за померлими), а вже потім з’явилися цікавіші комбінації, зокрема, й до сьогодні популярністю користується поєднання червоного з синім. «У комплекті» з вишивкою йшла мережка – ажурна техніка, що додавала одежинці вишуканості й елегантності. Характерною особливістю східних областей України були мережані подола, які мали виднітися з-під поясного одягу – плахти.
Що ж до орнаменту, то він міг бути досить різноманітним і ніс у собі певну закодовану інформацію, починаючи від символу родючості – дерева, де коріння – знак предків, стовбур – сучасність, верх – вищий, духовний світ, до образу свободи – птаха. Ще одним символом, що досить часто можна побачити на вишиванках Слобожанщини та Середньої Наддніпрянщини, є трикутники, що, доторкаючись вершинами одне до одного, символізують Світ та Антисвіт. Подекуди між трикутниками є лінія, так зване «Кільце Великого Світіння», що символізує віддзеркалення двох світів.
Наприкінці XIX століття слобожанські сорочки стають все більш унікальними і набувають чітко окреслених, притаманних лише їм, рис. Цей процес характеризується появою на Харківщині й Луганщині сорочки з високими стоячими комірами, а пізніше – сорочки на кокетці, з великим викотом горловини та рукавами, пришитими безпосередньо до кокетки. На жіночих сорочках подекуди робилися червоні стрічки і різного роду вставки, на кшталт російських зразків. Парубки в якості акомпанементу до своїх сорочок носили на шиї кольорові хусточки (шари).
Комментариев нет:
Отправить комментарий