Подільська вишивка

 Подільська вишивка — настільки ж складна, як і красива. Сама природа сприяла тому, аби ця регіональна техніка стала однією з найчарівніших в Україні: місцеві чорноземні ґрунти вельми придатні для вирощування коноплі, що згодом «перетвориться» в полотно. Порівняно з лляним, конопляне є тугішим, має зелено-сірий відтінок. Нитки для майбутніх сорочок на Поділлі обробляли довго й ретельно: пряли, білили, фарбували, змащували жиром або воском. Уже на цьому етапі легко розгледіти особливості регіональної вишивки.




  Наступна важлива ознака жіночого вишитого строю — сорочка з насиченим орнаментом. Оздобленню подільських сорочок належить бути багатим і витонченим. Залежно від покрою на вишиванці розташовуються візерунки: в жіночому ансамблі акцент робиться на середній частині рукавів і трохи вище (цей відрізок зветься поликом). Таке розміщення невипадкове: таким чином наші предки підкреслювали міць і силу, зосереджену в кінцівках. Про те, що полики обов'язково мусять бути розшитими, офіційно зазначено в документах, які датуються 18 століттям. 
Окрім рукавів, вузькими симетричними смугами розшивається ділянка пазухи. Ще одна унікальність подільської вишивки в тому, що візерунок, вишитий навколо грудей, часто переноситься на спину сорочки. 
У подільській вишивці домінують складні геометричні оздоблення. Здебільшого ці візерунки є дрібними, тому асоціюються з коштовною мозаїкою.
Класичною є червоно-чорна кольорова гама, густа й насичена. Іноді традиційну палітру розбавляли зеленим або жовтим (поетично його звуть кольором стиглого жита). Характерним є і синє забарвлення. Вміли майстрині «побавитися» і з білим тлом полотна — так, що воно ставало повноцінною частиною загальної композиції. На подільських полотнах часто квітнуть соняшники, рожі, горицвіти, чорнобривці, рути... Не поступаються їм і тваринні мотиви: вужі, раки, голуби, сови, ластівки... Є візерунки, що прийшли до нас із повсякдення: човники, гребінці, ланцюжки. 
Раніше вишивка на Поділлі була на лише прикрасою, а й способом заробітку. Промишляли товаром як жінки, так і чоловіки. Вироби з цього краю «мандрували» світом: подільські вишиванки цінувалися в Києві, у Росії, Англії, Німеччині, Данії і навіть у визнаній столиці моди — Парижі. 
Подільських майстринь-вишивальниць не оминув увагою відомий український письменник Михайло Коцюбинський. У статтях він розповідав про успіхи подільських народних умілиць (приміром, про те, як витвори селянок потрапили на виставку до Америки), а також наголошував, що слід більше уваги приділяти цьому народному промислу. «З'являються справжні гаптарки-спеціалістки, що тільки й живуть з гаптування, що не йдуть в жнива жати хліб, а сидять вдома над шитвом, щоб налагодити вишивок на продаж на ярмарок», – писав автор.