Волинська вишивка
Волинь – древньоруська історична область у басейні південних приток Прип'яті і верхів'ях Західного Бугу на північному заході сучасної України. Розташована між Поділлям на півдні та Поліссям на півночі, Західним Бугом на заході і верхнім Тетеревом та верхів'ями Ужа на сході.
Це все не могло не відобразитися у строях українців післяруської доби. Отже, характерними орнаментами прикрашали себе волиняни й за часів литовського князівства, й під польською шляхтою, й навіть під московитами. Наш нарід зміг зберегти ці прадавні автентичні знаки й завжди розумівся у їх значеннях. Так, ще кілька століть тому, одяг з легкістю замінював паспорт українцеві. Характер вбрання та орнаменти на сорочці безпомилково вказували на соціальний та майновий стан людини, її вузькорегіональну приналежність. Ба більше, подейкують, ніби за візерунком на вишиванці можна було легко встановити чи у шлюбі жінка, скільки у неї дітей, чи добрий чоловік та чи велике господарство. Часто жінки навмисне трохи підтикали поділ плахти, аби було видно орнаменти по низу сорочки. По-перше, так можна було охарактеризувати себе як добру майстриню, якщо ну дуже файно сорочка гаптована, по-друге – дати можливість оточуючим прочитати той неймовірний шифр, що його було закладено у візерунок.
Віками народні умільці створювали наш генетичний код та вдало послуговувалися своєрідною мовою знаків. Усі види орнаментів мали власну техніку виконання. Для розробки та виконання цих технік треба вміти застосувати візерунок відносно тканини, її щільності, розміру полотна тощо. Також цілим мистецтвом можна назвати вибір ритміки орнаменту, частоти чергування смуг та співвідношення орнаментів між собою та по відношенню до тла виробу.
Основне місце у орнаментальному мистецтві волинян займають символи води, землі та сонця, котрі утворюють життєдайну трійцю. Також традиційними вважаються образи Берегині – покровительки життя; дерева життя, на гіллі якого симетрично розташовані птахи – символи душі людини; рослинні мотиви.
Сьогодні, безперечно дуже важко знайти справжню волинську вишиванку, проте наша культура, як птах фенікс відроджується з попелу і тому багато українських майстринь відтворюють неперевершені техніки оздоблення сорочок з бабусиних скринь. Не стають винятком і волинські мотиви. Сучасне переосмислення традицій у поєднанні з прадавніми орнаментами народжує нові речі, які легко вмонтовуються у темп ХХІ сторіччя.
Комментариев нет:
Отправить комментарий